Я дякую Тобі, Господь,
За те, що Ти у мене є,
За те, що поруч мене йдеш
Усе земне життя моє.
Боюсь, що висловить не зможу
Тобі подяку і хвалу,
Що десь в дорозі я знеможу,
Спіткнусь , впаду і не дійду.
Боюсь…
І хто таке мені дав право?
Хто в серце сумніви послав?
Хто швидко, хитро і лукаво
На плечі гріх мені поклав?
Молюсь…
Мій Господи, прости
За те, що щось не так зробила.
Прости мене і за думки,
Якими теж не раз грішила.
О, мій Ісусе, мій Учитель,
Яке ж то щастя на землі:
Знати, що в мене є Спаситель,
Що завжди радий Він мені!
Софія Прокопчук,
Рівне Україна
Працюю вихователем у Рівненському навчально-реабілітаційному центрі"Особлива дитина". Вчитель недільної школи церкви "Світанкова зоря" міста Рівне. e-mail автора:sophija_@ukr.net
Прочитано 3028 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Однажды... - Сотниченко Андрей написано в 2002г.Никто из нас,к сожалению,не обходится без потерь близких в этом мире.Но мы живы Надеждой,дарованной Господом нашим-Иисусом Христом,да славится Имя Его!Стихи вдохновлены,как раз,этой темой.
Публицистика : Сказка о лунном лучике - Николай Погребняк Эту сказку написал мальчик, Мишка, живущий в хосписе; ему 12 лет. С прошлой осени он \"отказной\" у врачей. Когда Мишка лежал в реанимации, ему пообещали, что его сказку еще будут читать.
